Конференція міністрів
Повноваження Конференції міністрів
Конференція міністрів - це найвищий орган СОТ, який має повноваження:
Організаційні засади діяльності Конференції міністрів
Конференція міністрів складається з представників усіх Членів СОТ. Засідання відбуваються на регулярній основі раз на 2 роки. Проект порядку денного Конференції, підготовлений Секретаріатом та Головуючим, звичайно надсилається Членам для пропозицій щонайменше за п'ять тижнів до засідання. Кворум складає проста більшість Членів. Конференція міністрів приймає рішення відповідно до положень Угоди про заснування СОТ. Позачергове засідання може відбутися за ініціативою Головуючого, за запитом Члена СОТ, що підтриманий більшістю Членів, або за рішенням Генеральної ради. Повідомлення про проведення позачергової спеціальної Конференції та проект порядку денного розповсюджується серед Членів щонайменше за 21 день до засідання. На запрошення Конференції можуть бути присутніми на засіданнях як спостерігачі представники окремих держав та митних територій, міжнародних організацій.
З історії проведення Конференцій міністрів
Перша конференція міністрів відбулася 9-13 грудня 1996 року в Сінгапурі. На Конференції було розглянуто результати та ефективність діяльності СОТ за два роки, імплементація зобов'язань та домовленостей згідно угод СОТ та рішень міністрів, процес подальшої лібералізації та розвиток світової торгівлі товарами і послугами, хід багатосторонніх переговорів та завдання і виклики, що їх ставить перед Членами майбутнє. За результатами Конференції 13 грудня було прийнято Декларацію міністрів. Серед важливіших результатів Конференції наступні:
-
закріплено прогрес, досягнутий у виконанні зобов'язань щодо доступу на ринок промислових товарів і торгівлі послугами, а також у просуванні програми реформування у сільськогосподарському секторі, включаючи імплементацію зобов'язань щодо тарифних поступок, внутрішньої підтримки та експортних субсидій;
-
підтримано багатосторонню ініціативу по скасуванню митних тарифів на товари інформаційних технологій, а також на більше ніж 400 фармацевтичних товарів;
-
розглянуто результати, досягнуті у переговорах щодо доступу до ринку послуг, та прийнято рішення щодо подальших кроків в напрямку лібералізації, розширення зобов'язань на основі режиму найбільшого сприяння та національного режиму. Головна увага приділялась переговорам у секторах основних телекомунікацій, фінансових, професійних послуг, послуг морського транспорту, а також переговорам щодо захисних заходів, державних закупівель та субсидій в сфері послуг;
-
прийнято низку рішень, направлених на підтримку та створення сприятливіших умов для менш розвинених країн та країн, що розвиваються, з огляду на економічні та соціальні проблеми, з якими вони стикаються;
-
домовлено про продовження переговорів в сфері сільського господарства, послуг, ТРІПС, перегляд та подальшу роботу щодо антидемпінгу, митної оцінки, процедури врегулювання суперечок, імпортного ліцензування, передвідвантажувальної інспекції, правил походження, санітарних та фітосанітарних заходів, захисних заходів, субсидій та компенсаційних заходів, технічних бар'єрів, торгівлі текстилем та одягом, огляду торговельної політики та ТРІМс.
Друга конференція міністрів відбулась в Женеві 18-20 травня 1998 року і співпала у часі з офіційним відзначенням 50-річчя створення багатосторонньої торговельної системи. За результатами роботи Конференції було прийнято два основні підсумкові документи - "Декларацію міністрів" та "Декларацію з глобальної електронної торгівлі", спрямовані на повнішу імплементацію домовленостей Уругвайського раунду, Сінгапурської конференції та подальшу лібералізацію міжнародної торгівлі. Конференцією було закріплено успішне завершення багатосторонніх переговорів щодо доступу до ринку послуг в секторах основних телекомунікацій та фінансових послуг, а також відзначено прогрес у імплементації Угоди по інформаційних технологіях. Значну увагу Конференція приділила огляду застосування спеціального режиму стосовно країн, що розвиваються, зокрема реалізації прийнятого у Сінгапурі Плану дій для менш розвинених країн.
Генеральна рада СОТ
Повноваження Генеральної ради
Створена відповідно до Статті IV:2 Марракеської угоди про заснування СОТ Генеральна рада складається з представників усіх Членів СОТ. Генеральна рада виконує наступні функції:
-
Конференції міністрів у проміжках між засіданнями останньої;
-
Органу врегулювання суперечок;
-
Органу по огляду торговельної політики.
А також,
-
має виняткові повноваження приймати рішення щодо тлумачення Угоди про заснування СОТ та багатосторонніх торговельних угод;
-
здійснює загальне керівництво діяльністю Ради з торгівлі товарами, Ради з торгівлі послугами та Ради з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності;
-
укладає необхідні домовленості щодо співробітництва з міжурядовими та неурядовими організаціями, сфера діяльності яких пов'язана зі сферою діяльності СОТ;
-
затверджує проект річного бюджету та фінансові правила СОТ;
-
затверджує регламент засідань Комітету із торгівлі та розвитку, Комітету з обмежень, пов'язаних з платіжним балансом, Комітету з питань бюджету, фінансування та управління, а також інших комітетів, створених у разі потреби.
Організаційні засади діяльності Генеральної ради
Генеральна рада і як Рада, і як Орган врегулювання суперечок, або Орган по огляду торговельної політики засідає у разі потреби. Повідомлення про засідання Генеральної ради надсилається країнам-Членам не менше ніж за 10 календарних днів. Проста більшість Членів складає кворум. Генеральна рада обирає Голову з числа представників Членів СОТ. За відсутністю Голови на будь-якій частині засідання Ради його функції виконують Голова Органу врегулювання суперечок або Голова Органу по огляду торговельної політики, що знов таки підкреслює функціональну триєдність Генеральної ради. Рішення приймаються Радою більшістю поданих голосів відповідно до положень Угоди про заснування СОТ. Рішення Генеральної ради у випадку виконання нею функції Органу врегулювання суперечок приймаються консенсусом. Якщо Генеральна рада діє як Орган врегулювання суперечок, то засідання відбувається згідно процедурних правил Генеральної ради, якщо інше не зазначене у Домовленості про правила і процедури врегулювання суперечок, або у Правилах та процедурах засідань органів СОТ. Якщо Генеральна рада діє як Орган по огляду торговельної політики, то засідання відбувається згідно процедурних правил Генеральної ради, якщо інше не зазначене у Правилах та процедурах засідань органів СОТ. За такими правилами Рада проводить огляд торговельної політики Членів СОТ, включаючи Європейський Союз як єдиного торговельного суб'єкта, а також проводить щорічний огляд розвитку міжнародного торговельного середовища. Попередній порядок денний засідання поширюється серед Членів СОТ не пізніше ніж за чотири тижня. Для проведення огляду торговельної політики не вимагається наявності кворуму Органу по огляду торговельної політики.
Ради з основних галузей торгівлі та інших питань
Генеральній раді підзвітні три Ради, кожна з яких займається своєю, досить широкою сферою торгівлі:
-
Рада з торгівлі товарами;
-
Рада з торгівлі послугами;
-
Рада з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності.
Як видно з назв, ради здійснюють нагляд за функціонуванням та втіленням багатосторонніх угод СОТ у відповідних галузях торгівлі. Вони відкриті для участі представників усіх країн-Членів СОТ, а також мають допоміжні органи. Вищезазначені ради звичайно керуються Правилами процедури засідань Генеральної ради, за деякими винятками. Зокрема, таким винятком є процедура прийняття рішення в рамках СОТ. Тобто, якщо рішення не може бути прийнято шляхом консенсусу, питання виноситься на розгляд Генеральної ради. При цьому, якщо положення відповідної багатосторонньої угоди вимагають прийняття рішення консенсусом і питання передано на розгляд Генеральної ради, то остання має прийняти рішення виключно консенсусом.
Комітети, підкомітети, робочі комісії та групи
Генеральній раді безпосередньо підпорядковані також шість органів з більш обмеженими повноваженнями - комітети / підкомітети, які займаються питаннями торгівлі і розвитку, навколишнього середовища, регіональної інтеграції, обмеженнями, пов'язаними із платіжним балансом та фінансовими й адміністративними питаннями. Сінгапурська Конференція міністрів у грудні 1996 року вирішила створити три нові робочі групи, підпорядковані Генеральній раді, метою яких стало вивчення:
-
взаємозв'язку між торгівлею та інвестиціями;
-
питань взаємодії між торгівлею та конкурентною політикою;
-
питань прозорості практики державних закупівель.
Ще два органи, які передбачені діючими багатосторонніми торговельними угодами з обмеженою кількістю учасників,2 регулярно інформують Генеральну раду про свою діяльність. На рівні Генеральної ради Орган врегулювання суперечок також має підзвітні йому органи:
Крім того, діють засновані кожною з рад високого рівня допоміжні органи. Рада з торгівлі товарами має 11 комітетів, які займаються конкретними питаннями (сільське господарство, доступ на ринки, субсидії, антидемпінгові заходи тощо), підпорядкований їй Орган моніторингу текстилю, а також робочі групи, які займаються питаннями передвідвантажувальної інспекції і державними торговельними підприємствами. У структурі Ради з торгівлі послугами відбулися деякі зміни. Завершення у лютому 1997 року переговорів щодо основних телекомунікацій і переговорів з фінансових послуг у грудні того ж року означає припинення діяльності цих переговорних груп, принаймні, до початку нового раунду переговорів з послуг у 2000 році. Переговорна група з послуг морського транспорту досі існує, але її активність незначна, тому що переговори відкладені до 2000 року. Інші допоміжні органи займаються професійними послугами, правилами ГАТС і специфічними зобов'язаннями.
За матеріалами
веб-сайту Верховної Ради України
Вгору
